Про нас, українців

[demarcos]

Якось дуже швидко звик до німецької привітності ( хоч вона буває і показушною). Там дякують тобі, вітаються і посміхаються постійно, особливо якщо це сфера послуг.А в нас країна кам'яних обличь, живучи в Україні, це взагалі не помічаєш , а ось коли приїджаєш звідти сюди то контраст страшенний. В мене самого кам'яне обличчя), але в Німеччині воно зникає. Тому вже маю звичку в Україні автоматично вітатись з усіма, а потім ще побажання "гарного дня" виривається) Але часто у відповідь взагалі нічого не чую, або якесь не зрозуміле бурмотіння. Чому так? Скоріше за все через наше суворе життя.

Comments

[demarcos.livejournal.com]

))) ефект "Борисполя"))) Дуже цікаво! А поліклінікі то справа страшна, там здається всі пацієнти вороги для лікарів! Хоча коли кладеш грошики на стіл, то відношення одразу змінюється.
Так, на Західній Україні народ більш чемний, мабуть через те що, колись під Польшою і Австро-Угорщиною були.