Про нас, українців

[demarcos]

Якось дуже швидко звик до німецької привітності ( хоч вона буває і показушною). Там дякують тобі, вітаються і посміхаються постійно, особливо якщо це сфера послуг.А в нас країна кам'яних обличь, живучи в Україні, це взагалі не помічаєш , а ось коли приїджаєш звідти сюди то контраст страшенний. В мене самого кам'яне обличчя), але в Німеччині воно зникає. Тому вже маю звичку в Україні автоматично вітатись з усіма, а потім ще побажання "гарного дня" виривається) Але часто у відповідь взагалі нічого не чую, або якесь не зрозуміле бурмотіння. Чому так? Скоріше за все через наше суворе життя.