demarcos | Rheinsteig: Lorch - Assmannshaussen.

Після дев"яти кілометрів в суботу, я вирішив що мені мало і вирішив в неділю пройти 14,5 км. Наталка зі мною йти відмовились, довелось блукати пагорбами Рейну на одинці.

Цього разу стартую з міста Lorch. Погода сонячна, обіцюять хмари ( як я їх чекаю) і місцями +13. Поки піднявся на виноградні пагорби, стало спекотно. Обігнав трьох німців, бо їхні спини мене дратували, і пішов в перед:

В нас логічніше уявити цю, не зрозумілого кольору, масу купою гною) Але тут це жмих від винограду.))) Пахне специфічно, але мені чогось одразу вина захотілось:

Все, починаються виноградники. Ну просто краса:

Сонце світить, трішки вітру. А краєвиди...:

Такого задоволення від прогулянки я ще не отримував.Шкода що без дружини...

Тиша навколо:

Десь тут я зрозумів, що загубив квиток на електричку. Потім цей факт зіграє зі мною злий жарт:

Вздовж маршруту усілякі лавочки. От молодці, все продумали. Ця взагалі розкішна:

Заходжу в ліс:

Трішки прохолоди і вологи в лісі, а потім знову краса:

Рух барж і туристичних кораблів мене кожного разу все більше і більше дивує:

Ось по цим табличкам я йду. Десь на 1 км я їх загубив, а потім знову знайшов )

Ось там вдалині видніється Асманхаузен. Йти ще дофіга:

Пройшов вже сім кілометрів, щось сил вже не особливо багато. Починається підйом, а потім спуск:

В ущелині озеро:

До Асманхаузена шість км. А попереду підйом:

Шість км і 1,5 години до електрички, або ще цілу години чекати. Потрібно прискорюватись:

Якийсь мега довгий підйом помножений на втому

Десь на піходів до Асманхаузенна мене гальмує оця вузька стежинка і люди попереду:

Все для трудящихся...не дай Бог, щоб хтось впав:)

Ну от він Асманхаузен, до електрчки ще півгодини:

Здавалось, що тут спускастись, але дорога зміюкою повільно спускається до міста:

Вісім хвилин до електрички, вокзал на самому задньому плані, там де поїзд стоїть. Хмари так і не з"явились:(

Мене ледь не збив мопед:) я забігаю на вокзал, до електрички одна хвилина. Але квиток ж мені ще треба купити, а біля автомату черга. Електричка вже пішла, а я ще стою в черезі...довелось йти їсти ковбасу і пити мінеральну воду в місцевий гендель, щоб вбити цілу години. Ось вам трішки Асманхаузена: