Rheinsteig: Lorch - Assmannshaussen.
Nov. 17th, 2016 08:32 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
demarcosПісля дев"яти кілометрів в суботу, я вирішив що мені мало і вирішив в неділю пройти 14,5 км. Наталка зі мною йти відмовились, довелось блукати пагорбами Рейну на одинці.
Цього разу стартую з міста Lorch. Погода сонячна, обіцюять хмари ( як я їх чекаю) і місцями +13. Поки піднявся на виноградні пагорби, стало спекотно. Обігнав трьох німців, бо їхні спини мене дратували, і пішов в перед:
В нас логічніше уявити цю, не зрозумілого кольору, масу купою гною) Але тут це жмих від винограду.))) Пахне специфічно, але мені чогось одразу вина захотілось:
Все, починаються виноградники. Ну просто краса:
Сонце світить, трішки вітру. А краєвиди...:
Такого задоволення від прогулянки я ще не отримував.Шкода що без дружини...
Тиша навколо:
Десь тут я зрозумів, що загубив квиток на електричку. Потім цей факт зіграє зі мною злий жарт:
Вздовж маршруту усілякі лавочки. От молодці, все продумали. Ця взагалі розкішна:
Заходжу в ліс:
Трішки прохолоди і вологи в лісі, а потім знову краса:
Рух барж і туристичних кораблів мене кожного разу все більше і більше дивує:
Ось по цим табличкам я йду. Десь на 1 км я їх загубив, а потім знову знайшов )
Ось там вдалині видніється Асманхаузен. Йти ще дофіга:
Пройшов вже сім кілометрів, щось сил вже не особливо багато. Починається підйом, а потім спуск:
В ущелині озеро:
До Асманхаузена шість км. А попереду підйом:
Шість км і 1,5 години до електрички, або ще цілу години чекати. Потрібно прискорюватись:
Якийсь мега довгий підйом помножений на втому
Десь на піходів до Асманхаузенна мене гальмує оця вузька стежинка і люди попереду:
Все для трудящихся...не дай Бог, щоб хтось впав:)
Ну от він Асманхаузен, до електрчки ще півгодини:
Здавалось, що тут спускастись, але дорога зміюкою повільно спускається до міста:
Вісім хвилин до електрички, вокзал на самому задньому плані, там де поїзд стоїть. Хмари так і не з"явились:(
Мене ледь не збив мопед:) я забігаю на вокзал, до електрички одна хвилина. Але квиток ж мені ще треба купити, а біля автомату черга. Електричка вже пішла, а я ще стою в черезі...довелось йти їсти ковбасу і пити мінеральну воду в місцевий гендель, щоб вбити цілу години. Ось вам трішки Асманхаузена:
Через тиждень напишу про останню мандрівку сезону, 20 км вздовж Рейну.
Цього разу стартую з міста Lorch. Погода сонячна, обіцюять хмари ( як я їх чекаю) і місцями +13. Поки піднявся на виноградні пагорби, стало спекотно. Обігнав трьох німців, бо їхні спини мене дратували, і пішов в перед:
В нас логічніше уявити цю, не зрозумілого кольору, масу купою гною) Але тут це жмих від винограду.))) Пахне специфічно, але мені чогось одразу вина захотілось:
Все, починаються виноградники. Ну просто краса:
Сонце світить, трішки вітру. А краєвиди...:
Такого задоволення від прогулянки я ще не отримував.Шкода що без дружини...
Тиша навколо:
Десь тут я зрозумів, що загубив квиток на електричку. Потім цей факт зіграє зі мною злий жарт:
Вздовж маршруту усілякі лавочки. От молодці, все продумали. Ця взагалі розкішна:
Заходжу в ліс:
Трішки прохолоди і вологи в лісі, а потім знову краса:
Рух барж і туристичних кораблів мене кожного разу все більше і більше дивує:
Ось по цим табличкам я йду. Десь на 1 км я їх загубив, а потім знову знайшов )
Ось там вдалині видніється Асманхаузен. Йти ще дофіга:
Пройшов вже сім кілометрів, щось сил вже не особливо багато. Починається підйом, а потім спуск:
В ущелині озеро:
До Асманхаузена шість км. А попереду підйом:
Шість км і 1,5 години до електрички, або ще цілу години чекати. Потрібно прискорюватись:
Якийсь мега довгий підйом помножений на втому
Десь на піходів до Асманхаузенна мене гальмує оця вузька стежинка і люди попереду:
Все для трудящихся...не дай Бог, щоб хтось впав:)
Ну от він Асманхаузен, до електрчки ще півгодини:
Здавалось, що тут спускастись, але дорога зміюкою повільно спускається до міста:
Вісім хвилин до електрички, вокзал на самому задньому плані, там де поїзд стоїть. Хмари так і не з"явились:(
Мене ледь не збив мопед:) я забігаю на вокзал, до електрички одна хвилина. Але квиток ж мені ще треба купити, а біля автомату черга. Електричка вже пішла, а я ще стою в черезі...довелось йти їсти ковбасу і пити мінеральну воду в місцевий гендель, щоб вбити цілу години. Ось вам трішки Асманхаузена:
Через тиждень напишу про останню мандрівку сезону, 20 км вздовж Рейну.
