demarcos | Білокриниця

В Білокриницю ми виїхали ще зранку, точніше в Карпати, а по дорозі вирішали заїхати в це село. Від"їхавши кілометрів п"ядтесят від Києва, я почув в передньому колесі гул, це означало що є проблеми або з гумою ( зовсім не суттєва), або просто полетів підшипник. Я вирішив не ризикувати і повернувся в Київ на СТО. П"ять годин чекання - новий підшипник і ми знову в дорозі)). В Білокриницю приїхали вже під вечір.

Подорожуючи райнонними центрам неозброєним оком можна виділити три типи органіазацій в яких будівлі ( чи старі, чи нові) виглядають дуже пристойно будь-де: Податкова, Центр зайнятості і Лісництва (наприклад Броди). "Лісові коледжі" ще й парки розбивають, наприклад, в Березному чи Малині. Кременецький лісотехнічний колежд в селі Білокриниця не став виключенням. Спочатку нас зустрічає брама:

В Білокриниці ще з XVI cтоліття стояв замок, який успішно був зруйнований татарами в 1603 році. Родина Збаразьких замок відновлює, але він поступово занепадає до 1806 року, коли власником місцевих земель стає шляхтич Чосновський. Він відновлює спороду, але спорода виявилась підступною і незабаром згоріла.

Чосновський виявився впертим хлопцем і на місці замку збудовує палац. Здубований палац, в англо-готичному стилі, пізніше був проданий з аукціону, через те що Чосновський брав участь в польскому повстанні (1863 році) і був реперсований.

Наступним власником палацу і навколишніх земель стає граф Воронін. В своєму заповіті Воронін жертвує велику суму грошей місцевій громаді, але за умови що в палаці буде відкритий сільськогосподарський навчальний заклад для дітей.